Історія

ПЛЯЖ ЗАВБІЛЬШКИ З ПЛАНЕТУ

На пляжах у м’яч грали споконвічно, однак перші спроби уніфікувати, «узаконити» цей різновид футболу датуються 1992 роком, коли в Лос-Анджелесі було представлено концепцію й узгоджено основні правила. Наступного літа в Майамі представники Бразилії, Аргентини, США й Італії розіграли прем’єрний турнір професіональних команд. У вирішальному поєдинку бразильці перемогли аргентинців – 5:4.

У 1994-му ігри дорослих на піску привернули увагу телевізійників – представницький турнір «Мундіаліто» на знаменитому пляжі Копакабана став передвісником першого чемпіонату світу, що відбувся там-таки в Ріо-де-Жанейро, принісши успіх господарям. Змагання визнали комерційно вдалими, й задля популяризації пляжного футболу був організований світовий тур, що його учасники протягом двох років провели 60 матчів на майданчиках Південної Америки, Європи, Азії та США. У новій для себе ролі постали ті, хто свого часу виблискував на смарагдових газонах великого футболу: у складі бразильської збірної грали Зіко, Жуніор і Ромаріо, іспанської – Салінас і Мічел, французької – Кантона. Репортажі про ці зустрічі велися на 170 країн. 

У 1998 році була створена Європейська ліга, яка дуже швидко звернула на себе увагу спонсорів, преси й уболівальників, ставши найміцнішою та найавторитетнішою лігою пляжного футболу на планеті. За два роки керівний орган «пляжників» Старого Світу відгукнувся на пропозицію бразильської промоутерської компанії Octagon Koch Tavares створити єдину структуру – Beach Soccer Worldwide (BSWW), яка зосередилася на пропаганді й розвиткові пляжного футболу та залученні могутніх спонсорів.

На сьогодні свої національні команди мають більш як 70 країн. ФІФА офіційно визнала пляжний футбол у 2004-му, за угодою з BSWW створивши новий орган – FIFA Beach Soccer S.L. Наразі він і відповідає за організацію та проведення світових першостей. «Раді оголосити про чергове нововведення: стартує перший в історії  чемпіонат світу з пляжного футболу, – йшлося в спеціальному комюніке. – Це частина зусиль ФІФА з пропаганди й розвитку футболу в усіх його видах по всьому світу». А президент Міжнародної федерації Зепп Блаттер назвав новачка футбольної сім’ї «надзвичайно привабливим і хвилюючим».

Перший «легітимний» титул сенсаційно виборола збірна Франції, ставши лише другою командою, якій вдалося потіснити з трону бразильців (першість належить португальцям, що виграли змагання 2001 року). Втім, чаклуни м’яча повернули пальму першості, в фінальному поєдинку торішнього турніру обігравши уругвайців – 4:1. Наразі Бразилія – чинний і 12-разовий чемпіон. 

ПЛЯЖНИЙ ФУТБОЛ В УКРАЇНІ

Перші організовані змагання з пляжного футболу пройшли в 2001 році – на піску столичного Гідропарку з’ясовували стосунки київські любительські колективи. Наступного літа пляжні баталії, що в них узяли участь більше ста команд, охопили Кременчук, Дніпропетровськ, Запоріжжя й Одесу, отримавши статус всеукраїнської аматорської першості «Славутич-бол». Київський фінал приніс перемогу дружині «Лотто», у складі якої грали, зокрема, рекордсмен світових першостей Олег Саленко, колишні гравці збірної України Юрій Калитвинцев і Сергій Шматоваленко. В інших командах-учасницях також вистачало знаних майстрів великого футболу.

Із створенням під егідою футбольної федерації України національної асоціації пляжного футболу – АПФУ – змагання найкращих вітчизняних колективів набули офіційного статусу, вони охопили 116 колективів із Києва, Севастополя, Запоріжжя, Одеси, Харкова й Кременчука. Фінал прийняв Севастополь, назвавши ім’я нового чемпіона – київського клубу «Майндшер». 29 липня 2003 року свій дебютний матч провела й збірна України, в рамках турніру «Мундіаліто» в Португалії програвши чемпіонам світу – бразильцям (2:5).

Зростала кількість учасників внутрішніх змагань, розширювалася їх географія (2004-й – 180 команд, 10 міст: 2005-й – 220 й 11), прийшли й успіхи до національної збірної. Під керівництвом Віктора Мороза й Володимира Залойла «синьо-жовті» впевнено виграли відбірний турнір європейської першості-2004 на іспанській Майорці, а у фінальному раунді, в Монако, сенсаційно посіли третє місце, з однаковим рахунком 5:3 обігравши віце-чемпіона світу Іспанію та не менш авторитетну Італію й завоювавши путівку на чемпіонат світу!

Дебют на найвищому рівні залишив неоднозначні враження: у стартовому матчі – розгром суперників із ПАР (8:1), у наступному – дошкульна поразка від уругвайців (5:6), і чвертьфінальна невдача в грі проти Португалії, майбутнього срібного призера першості. Втім, і місце серед восьми найсильніших збірних планети для країни, що культивувала пляжний футбол тільки два роки, можна було вважати успіхом.

Але найбільш гучного результату наша національна команда досягла у травні 2007 року, перемігши в розіграші Кубку Європи в іспанській Таррагоні. Підопічні Віталія Шишова послідовно розправилися з італійцями (4:3), швейцарцями (6:5) та французами (3:0).